Зрозуміло, що до Донецьку так саме як й до Луганську поїхати ми не зможемо через події на сході України, але те, що Донеччина й Луганщина – це Україна, звідки родом багато відомих людей, внесок яких у розвиток країни чималий, пам’ятають усі члени напрямку «Українська платформа багатонаціональної Одещини». Отже, що ми пам’ятаємо про Донеччину, згадуємо разом:

Ірина Бойко: Хочу розповісти про терикони як екологічну одиницю регіону. Кожний терикон належав шахті, яка відповідала за його озеленення. Проводити на практиці було складно. Група альпіністів з саперними лопатками й мішком саджанців за спиною викопувала лунки, промивала їх вапном, щоб коріння не палила порода, додавали чорнозему й змушували майбутнє дерево виживати в умовах Марсу. Неперебірливі породи дерева: акація жовта і біла, шипшина, липа виростали на териконах. Цікаво, що японці мріяли розширити свої території  й запропонували викупити породні відвали. Після дослідження в кращих лабораторіях виявилося. Що терикони майже золоті, в них є алюміній, галій, германій, скандій, ітрій, цирконій, та, навіть, золото. До речі, терикони, мають іменні назви: Віталія Старухіна, відомого футболіста «Шахтаря»; Джона Юза, засновника промисловості Донецька; космонавта Георгія Берегового; актора Леоніда Бикова та інші – мабуть, в цьому головний сенс: людські ресурси найцінніші.

Тетяна Куліковська: Відомими людьми Донецької землі є Володимир Сосюра, автор вірша «Любіть Україну»; Василь Стус, поет-дисидент, який пройшов п’ять років таборів й три заслання; його ім’ям названо Донецький університет; Микола Руденко, співзахисник Гельсинської групи; культовий поет  сучасної української молоді Сергій Жадан; а також письменники Іван Багряний, Іван Дзюба, Іван Нізовий та багато інших. 

Лариса Ільяшенко: Донецьк відвідувала не один раз у своєму житті й запам’ятала як місто троянд. Навіть, зараз згадую чудовий краєвид й приємний аромат троянд на вулицях міста. Українці відвідували в Донецьку парк кованих скульптур, національний парк «Святі гори», Соледарське озеро й шахти, де добували «біле золото» –   сіль. Зрозуміло, що цікаво було відвідати ще й завод Артемівських він, де під землею в умовах дотримання постійної температури проходить технологічний процес виготовлення вина.   

Отже, вболіваємо за наших співвітчизників на Донеччині й маємо надію на кращі часи.

Автор: Марія Фетісова.