20 березня 2018 року у відділі літератури іноземними мовами відбулась презентація книжково-ілюстративної виставки-портрету «Генрік Ібсен – засновник нової драми, класик світового театру», присвяченої 190-річчю від дня народження норвезького драматурга і поета.

Ібсен, безумовно, найбільший письменник Норвегії ХІХ ст. і не тільки. Саме він вивів новітню літературу своєї країни на світові обрії. Його драматургія мала великий вплив на театр його сучасників і наступних генерацій.

Творчість Ібсена була пов’язана з багатьма літературними напрямами, але не вклалася у межі жодного з них. У 60-х роках ХІХ ст. він починав як романтик, у 70-х роках став одним із визнаних європейських письменників-реалістів, а символіка п’єс 90-х років зблизила його з символістами та неоромантиками кінця століття.

У центрі Осло, біля монументального Національного театру, стоїть пам’ятник – немолода людина у строгому сюртуку. Постать Генріка Ібсена виглядала так само старомодно, як і сама масивна театральна споруда. Суворо і пильно вдивлявся у  перехожих чоловік з пишними бакенбардами, схожий на урядовця чи гімназійного вчителя. Важко було уявити собі, що за життя він був темпераментним, неспокійним генієм, бунтівником і борцем у царині мистецтва, невтомним шукачем свіжого, оригінального, глибокого в поезії і драматургії.

Ібсен – ворог міщанського животіння, патетичних і фальшивих фраз, суспільного лицемірства та демагогії.

Головна тема його творчого доробку – доля особистості у тогочасному світі, безжалісним і об’єктивним аналітиком якого він виступив.

Ібсен – драматург-новатор. Він створив 12 п’єс на сюжети буденного життя. Найпомітніші серед них – гострі соціально-аналітичні драми «Стовпи суспільства», «Ляльковий дім»», «Привиди», «Ворог народу» та витончено психологічні драми «Дика качка», «Жінка з моря», «Гедда Габлер». У своїх творах драматург порушив вічні проблеми, закликав читачів пройнятися такими непростими цінностями та істинами, як людська гідність, щастя, кохання, сім’я, права людини, відповідь за скоєні злочини, моральна досконалість та внутрішня краса особистості.

Епіграфом як до творчості, так і до всього життя став один із його віршів:

«Жить – это значит все снова  С троллями в сердце бой;

Творить – это суд суровый, Суд над самим собой».

Виставка діятиме до 31 березня.