В новому навчальному році до проекту культурології для слухачів «Університету третього віку» Приморського району як куратор підключилась Галина Вікторівна Лекарева-Нікитіна, членкиня Національної Спілки художників України, членкиня Міжнародної Спілки «Мистецтво без кордонів», віце-президент Спілки маринистів міста Одеси, членкиня Одеського обласної Ради миру, кураторка Міжнародного проекту дитячої творчості «Діти малюють світ» під керівництвом ігумені Серафіми, лауреатка премії «Людина року», почесний робітник культури України, володарка ордену «Святого Інокентія Одеського», лауреатка і дипломантка багатьох престижних міжнародних виставок, в тому числі, «Бієнале ді Венеція» (Італія), Ауціон Дрюо (Франція).

Перед читачами виступила також кандидат культурології, доцент кафедри культурології і мистецтвознавства Одеського національного політехнічного університету Тетяна Станіславівна Овчаренко. Кому вдалося почути коментарі Тетяни Станіславівни на виставках, той добре запам’ятав як мистецтвознавець, подібно камертону, налаштовує глядача і митця на одну хвилю.

Мисткиня і мистецтвознавець спільні в поглядах щодо врахування направлення арт-туризму як способу знаходження особистої цілісності й ідентичності людини на зламі століть і тисячоліть, з усвідомленням не тільки всієї відповідальності, але й разом з тим й великої пошани, яка випадає кожному з нас, хто замислюється і турбується про своїх дітей і внуків.

Галина Вікторівна тільки як повернулася з Грибівки, де проходив Десятий Міжнародний пленер для художників з Австрії та Польщі й України (Києва і Одеси). Учасники пленеру були у захопленні від заповідних міст України, які відкрили для себе у депресивних і тому нецікавих туристам зонах – є такі як це не дивно звучить. Тетяна Станіславівна поділилась спостереженнями від аматорських студентських робіт: вони надали підґрунтя для роздуму, маючи право на існування також як професійно виконані роботи.

Арт-туризм як просвітницький, екологічний і об’єднуючий проект є також добрим інструментом для виховання патріотичних почуттів до України.

Зі слів доповідачів, зробивших аналіз творчості письменників-класиків і сучасників, у тому числі, можна резюмувати що не так багато природного і урбаністичного ландшафту, що нас оточує, описано і замальовано митцями. Наприклад, Костянтин Паустовський в повісті «Время больших ожиданий» пройшов пішки, досліджував вздовж та поперек місцевість від сучасного парку Шевченка до 16 станції Великого Фонтану – погодьтесь, що не так вже й багато. А якщо зробити крок трохи вглиб і вбік, в місця заповідні, що відкривають чудові пейзажі й такі ж чудові пам’ятники архітектури, які зникають і руйнуються прямо на очах – які пласти відкриваються погляду… Митець замислюється над тим як втілити слова і образи у живописі, відбудовуючи  у якості продукту мислеформи: він – провидець, який сприяє прогресу.

Пенсіонери висловилися відносно великої турботи щодо неефективного діалогу поколінь, складнощів у спілкуванні з дітьми і онуками, а також великій надії на арт-туризм як засіб усунення пробілів цього плану.

За арт-туризм і культурні мости між окремими регіонами, а також за нові форми співробітництва між поколіннями висловилися усі присутні на зустрічі.

Фото надала Надія Біляєва, срібний волонтер ресурсного центру «Прима-центр 60+»

Авторка: Марія Фетісова