Найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято Івана Купала. Головні персонажі свята – Купала та Марена. Поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя, яке на святі символізує гілка верби. А основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь.

 Купальська ніч – найчарівніша ніч року. Рослини цієї ночі можуть розмовляти між собою і навіть переходити з місця на місця . Зілля, зібране цієї ночі, має особливі властивості, тому, знахарі та чарівниці до ранку збирають рослини для ліків і чарів. Якщо у купальський вогонь кинути полин – можна загадати бажання, яке обов’язково здійснюється.

Але головна рослина цієї ночі – папороть. Лише в Купальську ніч на папороті, серед ночі розцвітає чарівна вогняна квітка щастя. Хто її зірве, той усе на світі знатиме, дістане без труднощів усі скарби, матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала цю квітку. Про історію свята, легенди і традиції можна дізнатися з науково-популярних видань, які представлені на виставці «Чарівний цвіт папороті – свято Івана Купала»:

Павло Чубинський «Мудрість віків» – на середину XIX – початок XX століття, час значного національного піднесення в Україні, припадає пора формування народознавства як науки. Однією з найколоритніших постатей серед плеяди визначних дослідників був П. П. Чубинський. У центрі уваги вченого – світ уявлень та розумінь нашого народу. Фольклорно-етнографічні дослідження П. П. Чубинського стали ледь не енциклопедичним посібником з народної духовної культури. «Мудрість віків» увібрала в себе незначну частину творчої спадщини видатного вченого: міфологія, вірування, народний календар, загадки, звичаї, обрядовість. Другий том присвячений календарній та сімейній обрядовості.

Олекса Воропай «Звичаї нашого народу» – звичаї – це не відокремлене явище в житті народу, це – втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духову культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв’язана з звичаями народу.

Василь Скуратівський «Український рік» –  своєрідна енциклопедія українського народознавства. Вона увібрала в себе багатовіковий досвід людського буття, спостережень за природними і суспільними явищами. Розповідаючи про народні звичаї і традиції, автор наводить численні приказки і прислів’я.

Олена Боряк «Україна: етнокультурна мозаїка» – традиційне буття пересічного українця ХІХ- першої половини ХХ століття, йдеться про свята і будні, звичаї та обряди, повір’я і символіку та багато що інше.

Валерій Войтович «Міфи та легенди давньої України» – захоплююча літературно-художня розповідь про дивовижний світ наших далеких пращурів, їхню високу духовність і єдність із Природою, рідною Землею. Пером і пензлем автор малює яскраві міфічні образи, які, незважаючи на усілякі перешкоди, пережили віки і дожили до наших днів. Це – Сварог, Перун, Дажбог, Лада, Купало, Коляда, Берегиня та інші, а ще – величезна кількість демонологічних персонажів…